четверг, 14 августа 2014 г.

МТВ марафон Невицьке. Категорія GIGA 70 км. 2 місце

Король Гір особисто для мене особлива гонка, це завжди свято для душі і тіла(особливо) 3 рази по 100 км в 2010-2012 аж ніяк не відбили від мене  бажання стартувати знову, кожен старт був справжньою пригодою і піком сезону . Відміна марафону в 2013 мене дуже розчарувала…
І ось коли у Назара виникла ідея повернути марафон  Ужгород, я тільки зрадів і запопонував свою допомогу. І почалось…  Взагалі організація такого марафону справа не легка, але такі розповіді залушу для мемуарів організатору.
День Гонки.
1:00 заміна колодок і підготовка байка
6:30 підйом, збори
7:30 зустріч з волонтерами, розвоз по точкам Ярок, Стрипа, Циганівці
9:30 я вже на стартовій , розумію що забув тормозок з сніданком
L, легкий перекус (запихаю в себе 3 банана), легкий розігрів і я готовий до старту.
Головна задача на гонку терпіти, я розумів що буде важко, загруженість на роботі, останній старт  ЛЧУ, як поведеться мій організм на змаганнях я не знав.
Суперників цього разу зібралось достатньо, Діма Петров,Саша Зубенко, Закероні це тільки моїй категорії  до 30. В абсолюті до цієї компанії долучилися Сімаха і Пожиган. 
Вирішив зі старту їхати своїм темпом. Сімаха  на стартовому асвальті показав «хто в домі хазяїн», вже після закінчення асвальту Діма вийшов вперед і потрохи добрав лідера, сформувалась групка з Сімахи, Фокуса, Зубенка і я. Далі темп був комфортним і до початку самого епічного підйома на Анталовецьку нічого не передбачало біди.  Грунт і каміння були мокрими, резина не справилася і я почав «буксувати», сісти на велосипед на такому градієнті важко і я був змушений пробігтися.
Класно себе повели мої нові велотапки
Mavic Chasm  з підошвою Contagrip,на каміннях і глинні проблем з счепленням не було, а в сідлі  їхня жорсткість вражає і всі зусилля йдуть тільки на те щоб крутилася педаль.. Поки я насолоджувався прогулянкою на Анталовську поляну, лідери(Сімаха і   Зубенко) поїхали в точку, але й позаду ніхто не піджимав.
Преша частина спуску з Анталовської поляни це просто кайф,швидкість і вітер , іншу частину
 і взагалі всі інші кам’яні спуски ще перед стартом вирішив їхати на  60-70 %, цьогорічні проблеми з проколами на важливих стартах просто заставили мене  їхати обережно,обирав правильну траєкторію і завжди бачив куди їду. Проблем з тим болотом в кінці взагалі не було, чи то з  траєкторію пощастило, чи з вагою ))). Зупинка на КП, бананчик, привітні волонтери які знайшли серветки щоб протерти окуляри і ще й в нагрузку мені з собою дали, так що на наступних кп, поки я їв і поповнював запаси води, окуляри протералися швидше. J
Далі кам’яний перевал з тисячою поворотів
J, позаду помічаю переслідувачів це Навроцький Андрій і Пожиганов Вадім, спочатку вони і не приближалися і не віддалялися, але вже десь після сьомого повороту серпантина пропали із виду. Взагалі перевал давався легко і не напряжно, але почалися судоми…. Блін чому так рано? Що сталося?  Я був в шоці… Ні завишеного темпа, ні смикання на старті, ні падінь. Вже потім проаналізувавши і склавши до купи  я списав все на невиспаність, відсутність сніданку, розмітку траси допізна напередодні. Довелось терпіти, причому майже 3 години з невеличкими перервами на 10-15 хвилин. На спуску мене прошиває Андрій Навроцький я здивувався його швидкост,і з його вагою, на такому камінні це був ва-банкJ. Памятаючи про обережність сідаю на колесо, але не надовго, метрів через 300-400 він пригальмовує, прокол. Майже з цього місця, місяць тому, мені довелось йти пішки кілометрів 10 до найближчого села з розрізаною новенькою покришкою, йому пощастило більше і він навіть фінішував J.
Благополучно закінчивши спуск вже з Пожиганом, продовжили разом штурмувати траверс до вишки. Стабільна швидкість, стабільні судоми, стабільно дофіга болота, спуск по розбитому асвальту і ми на другому КП, тепло і любов від дівчат, вода, банани, чисті окуляри і ми вже на трасі
.



Сади з яблунями, класний спуск в лісі, Верхнє Солотвино і самий епічний і «я в шоці від цього болота » перевальчик.  Ще весною я тут без проблем і з задоволенням катався,але ураган зробив з класної дороги , дорогу для лісовозів..((( Тут почались проблеми з розміткою, я запевняю всіх , за день до гонки(навіть не за день, а о 20:00), ми з Назаром розмічали той кусок траси, стрічки,стрілки. Я взагалі не розумію кому прийшло в голову перевішувати розмітку…шок…
Поборовши болото, обережно спустившись з перевала в с. Циганівці, насолодившись рівним асфальтом ще один перевал з болотом і все далі тільки сухо і тільки вверх))))
Перед останнім КП судому мучали особливо, весь час поряд їхав Пожиган і заставляв не розслаблятися і не жаліти себе, дякую чувак!!!
На КП бананчик, обливання водою і го штурмувати полігон. Вже на полігоні на початку підйому стало видно всі відриви, все було досить недалеко Саша Зубенко спочатку виднівся на перевалі з Верхнього Солотвина, на полігоні був в 500 метрах, але заставив мене трошки прибавити темп Діма Петров, який з
явився позаду на горизонті. Жорсткий камяний підйом заходив на Ура, особливо мотивував Саня, який зупинився за сто метрів до вершини, але не надовго J. Спуск обережно(не вистачало пробитися в кінці ), іііі фініш.

 Гонкою задоволений, дякую собі що дотерпів, Саню з перемогою, сьогодні він хотів перемогти більше.
Мій велосипед як завжди на висоті, в такому «гавні» все спрацювало на 100%
Команда також не підвела в категорії  Мега, 2,3 і 5  місця, вітаю!!!



Дякую всім-всім-всім причетним до організації повернення марафону в Ужгород.
Спонсору компанії МТБ Україна за можливість їздити на безвідмовній техніці і захищати кольори  GIANT в Україні і звісно команді яка цього разу зібралася майже повним складом!

Фото: Тараз Касприк, Олег Самойленко

Комментариев нет:

Отправить комментарий